Погасли вогники в твоїх очах,
І в голосі лунають сумні нотки,
Все рідше видно усміх на устах,
Та не такий, що був в минулі роки.
Розмови наші стали не такі,
І тем болючих стало більше,
Як тільки їх зачеплю, ти мовчиш,
Або говориш набагато тихше.
Не можна довго з настроєм таким,
Не можна мучити себе та інших,
З душі своєї сумнів прожени,
Зроби свій вибір, стань як і раніше.
Я пам'ятаю ти веселою була,
Всіх заряджала своїм оптимізмом,
І Сонечко сіяло у ясних очах,
Поглянеш і уста складалися в усмішку.
Верни той час, невже ніколи,
В житті твоєму не було такого,
Та все минало, ти ставала як колись,
Життя любила і раділа Сонцю.