Святителю Луці (Войно-Ясенецькому) присвячую
Низ лікарень діючих —
тампони рожеві — невидимо —
насмару́ють…
Приклади́ топоно́м білизни —
і диво, чую…
Ледь брикнувшись, відходять сірятини
з серця…
Не лиши мене: медсестри не сердяться…
Так от ранені —
сестер милосердя обілюють,
ба, теж лікують…
Скажем: добре відносяться…
Коротше: люблять,
милосердя вічності чують…
Коротше: тихо!
обілюють білих до ніжності ангелів —
то й переглядаються червоні, бо щось
ніби вони врачують…
Ти не лишися своєї й моєї відваги,
Ти не відніми тампона від серця —
я ж Тебе чую…
Потім, втомлені небувалим, лікарі сплять
покотом.
Аж два тижні у відділенні не буває похоті…
23.01.2006
