Скажіть мені, мої думки,
Чому ви душу мою рвете,
Немов хлібину, на шматки,
Й ночами спати не даєте?
З усім справлялась я сама,
А ось від вас втекти невзмозі.
Чому зупину вам нема?
-Тремтить душа моя в тривозі.
Бо не солодкі ви - гіркі
-Гіркіші вогняного перцю.
Хто винен в тім, що ви такі,
Що ледь витримує вас серце?
Хто приперчив так щедро вас?
-Мабуть життя, що так гірчило,
Й зібрало всіх до мене в час,
Коли волосся посивіло?
Є вихід в мене лиш єдиний,
Щоб з вами впоратись душі -
- Я вас складатиму віднині
В мої нерадісні вірші.