(презентація вiдбудеться 01.12.17р.)
Сьогодні презентація… Наскрізь
проходить біль та серце мами душить.
Без розпачу у голосі, без сліз
протриматись вона над силу мусить.
Зосталась книга й фото на стіні;
телефонують усе рідше друзі
з частини, з ким братався на війні, -
розрадити не в силах в чорній тузі.
Час урочистий, квіти, людський плин,
онуки поряд, є для кого жити.
В думках одне: «За що загинув син?»
Не плаче, ні, хоч хочеться завити…
Не гоїть рану час… Вона пече.
Молитви не дають душі утіху…
Син не підставить матері плече,
не подарує ані крихти сміху,
не пригорне, даруючи чолу
цілунок свій, наповнений любов’ю.
Він не спитає: «Матінко, чому
в очах твоїх така безодня болю,
й туга в очах чорніша за хустки?..»
Під час урочин пригорнула сильно
до серця книгу, звук завмер хисткий,
здалось усім, що обіймає сина.
