Нехай дивуються онуки,
Як ми з тобою сміючись
Йдемо, тримаючись за руки,
Так, ніби в юності колись.
Хай озирнуться перехожі,
Цікавість просто їх заїсть,
На молодят уже несхожі,
Це викликає сміх чи злість.
Хтось похитає головою
І щось під ніс пробурмотить,
Що з глузду з’їхали обоє
І вже негоже так ходить…
Та нам байдуже, не звикати,
Ми все життя ось так йдемо,
Нам пощастило покохати,
Ось так в любові й живемо.
Хвилюючись дивлюся в вічі,
Гарячий подих твій п’янить,
Усі бажання чоловічі
Допомогла мої здійснить.
Всі твої мрії та бажання
Я також втілював в життя.
Сприяло в цьому нам кохання,
Як сутність нашого буття.
Біду також на двох ділили
На двох і смуток і жалі
І рідних своїх хоронили,
Були проблеми чималі.
Та обіруч йдемо крізь роки
І рук тепло на цім шляху
Робити помагає кроки,
В коханні ж бо – нема гріху…
16.03.2018 р.
