Джузеппе Верді, Травіата (Пропаща) : Дія 2, сцени 13 і 14
Сцена тринадцята
Повертається схвильована Віолетта,
потім Альфред.
ВІОЛЕТТА
Попросила я прибути,
та чи прийде мене почути?
Прийде, бо вестиме злоба
швидше, ніж моя особа.
АЛЬФРЕД
Ви позвали? Що хотіли?
ВІОЛЕТТА
Щоб Ви дім цей залишили –
небезпека тут тяжіє.
АЛЬФРЕД
Досить, досить! Розумію!
Боягузом можу здатись?
ВІОЛЕТТА
Ах, ні! Ніколи!
АЛЬФРЕД
Чого ж боятись?
ВІОЛЕТТА
Я завжди боюсь барона.
АЛЬФРЕД
Смерть для нас не перепона.
Я його не пожалію,
а для Вас як вітром звіє
(а для Вас як вітром звіє)
і дохід, й коханця, може.
Це нещастя Вас лякає?
ВІОЛЕТТА
А якщо він переможе?
Доля смерть мою шукає –
це для неї вірна змога!
АЛЬФРЕД
Смерть для мене! В чім тривога?
ВІОЛЕТТА
Ах, негайно дім покидайте.
АЛЬФРЕД
Та спочатку клятву дай ти,
що де йтиму, то усюди
(то усюди) ти зі мною.
ВІОЛЕТТА
Ах, ні! Не буду.
АЛЬФРЕД
Ні?! Не будеш?!
ВІОЛЕТТА
Йди, нещасливий.
І забудь ім’я зрадливе.
Йди негайно, в цю ж хвилину,
бо, що я тебе покину,
присягнула.
АЛЬФРЕД
Скажи! Хто він,.. враг лукавий?
ВІОЛЕТТА
Той, хто має повне право.
АЛЬФРЕД
Це Дуфоль?
ВІОЛЕТТА
(із надзвичайним зусиллям)
Так.
АЛЬФРЕД
Отже любиш?
ВІОЛЕТТА
Люблю... справді.
АЛЬФРЕД
(розлючений підбігає до дверей і кричить)
До мене всі!
Сцена чотиринадцята
Ті ж, а також всі попередні,
котрі повернулися збентежені.
ВСІ
Нас гукали? Що хотіли?
АЛЬФРЕД
(вказуючи пальцем на Віолетту, котра
пригнічена похилилася на столик)
Впізнаєте панну милу?
ВСІ
Віолетту?
АЛЬФРЕД
Вам відомо, що зробила?
ВІОЛЕТТА
Не треба!
ВСІ
Ні.
АЛЬФРЕД
Ця жінка все потратила
на мене і кохання,
я, підлий, глупий, здурений,
брав блага без вагання.
Та ще не пізно! Вивести
цю пляму я бажаю –
як свідків вас скликаю
(як свідків вас скликаю,
як свідків вас скликаю),
що я (що я) розрахувавсь.
(Кидає із безжальною зневагою капшук з грошима
до ніг Віолетти, котра мліє на руках Флори і лікаря.
У цю хвилину входить батько Альфреда)
