За мотивами української народної казки "Котик і півник"
В мами-курки, в півня-татка
Був козак-синок Горлатко.
Вчився він в пташиній школі
І розумним був доволі.
Щоби мав усе Горлатець,
Вирішили в світ податись
Мама й тато півня Горла.
Інші ж – он які проворні,
Вміють гроші заробити,
Дім, авто нове купити.
На кота лишили сина –
Другом був і жив за тином.
Мовили малому:
- Вчись
На злі жарти не ведись.
Слухайся кота у всім.
Не лишай під вечір дім.
- Добре, мамо, добре, тату, -
Їм сказав синок завзято.
- В хаті буду, у двірку́,
Чесне вам «кукуріку!»
***
Подалися мама й тато
Не куди-небудь – у Штати.
Там старанно працювали,
Сину гроші висилали.
Кіт був добрим, а не злим
І дивився за малим.
Але мав за щось він жити,
За помешкання платити.
Не ловив хвостатий гав,
Охоронцем працював.
Як до праці йшов із дому,
То таке казав малому:
- Йду, бо мушу працювати.
Лиску не пускай до хати,
Бо вона – підступна дуже,
Може вкрасти тебе, друже.
- Добре, - говорив Горласко, -
Буду я читати казку
Чи дивитися кіно.
Ані двері, ні вікно
Не відчиню хитрій лисці.
Хоч би що несла в мисці.
Півень (кіт піде) – до книги.
Зголодніє – мамалиги
Набере собі з каструлі.
І лапулі, і папулі
Виросли від каші з маслом,
Їв це, поки день не згаснув.
***
Якось, це було в суботу,
Кіт посунув на роботу.
Півень – вдатний молодець,
З’їв із хлібом холодець,
Шорти вбрав й махнув до курки,
Щоб пограти з нею в «Жмурки».
Сумно це – самому жити.
З кимось хочеться ж дружити.
Лиш кросівки взути зміг –
Тут лисиця на поріг:
- О, мене почули боги!
Ти куди наставив ноги?
- Йду до курки грати в «Жмурки».
- Де твій кіт? Пішов до Мурки?
- Ні, він поле сторожує,
Що з ліском твоїм межує.
- То давай пограєм в гру.
Я тебе не заберу! (сміється)
Добра (чуєш?) я лисиця.
Хочу так води напиться!
Принесеш?
Пішов по глечик,
А вона його за плечі
Й понесла у свій нічліг.
Крикнув півень – кіт прибіг.
Відібрав в лисиці здобич.
- Краще в місто йди, Дрогобич,
Там на м’ясо зароби!
А чужого не бери! -
Став він лисці докоряти,
Півника забрав до хати.
Як привів, сказав малому:
- Більше ти не вір нікому!
Світ – не вигадана казка,
В ньому різна є закваска.
***
По пригоді час минув,
Страх, що мав, Горлас забув.
Вирішив піти на став
(Кіт в той час сторожував!)
І скупатись хоч разок,
Поки став не вкрив льодок.
Лиш зібрався йти у плав,
Тут лисиця підійшла:
- О, вітаю тебе, друже!
Що зустріла, рада дуже.
Ти – красунчик кольоровий!
Може, гратимемо в «Лови»?
- Ти мене не забереш?
- Що таке, малий, верзеш?
Вилізай з води мерщій
І біжи, де три кущі.
Виліз той з води – і драла,
Та руда його догнала
І схопила за хвилину,
Понесла в свою норину.
Півень в крики.
- Цить, ковбаско!
- Котику! Рятуй! Будь ласка!
Крики кіт почув, примчав.
Півня в лиски відібрав.
Насварив – умить втекла.
Але дуже була зла.
- Я ж казав (о, бачить небо!),
Лисці вірити не треба! –
Мовив півнику коток,
Ставши на м’який горбок.
Півня в дім поніс вусатий,
Наказав триматись хати.
Зо три місяці був лад,
Влаштувався кіт на склад.
Йшов туди тоді він полем,
Як малий вертав зі школи.
Півень сам був вечорами.
Раз у тиждень із батьками
Телефоном говорив.
Ось і нині дзенькіт влив
Друг мобільний:
- Хто турбує?
- Тато твій телефонує.
Як ти там, малий, живеш?
Все їси? До школи йдеш?
Слухаєш кота-сусіда?
Миєш лапи до обіду?
Не гуляєш поза двором?
Вчися! Може, прокурором
Станеш, гріш тобі складем!
Зможем вивчити тебе!
- Я здоровий. Добре вчуся.
До науки надаюся.
Ввечері завжди у хаті.
Спать лягаю о дев’ятій.
Слухаю кота, шаную.
Та за вами все ж сумую!
- Ти ліпи, малюй в альбомі.
За пів року будемо в домі.
Не роби бездумних кроків.
- Ок! Бувайте! (вимкнув телефон)
Ще-е-е пів року?!....
Що із того, що багато
Міг їди у дзьоб напхати,
Джинси мав і куртку з лами –
Не замінять тата й мами!
Хочеться щодня їх мати,
Бачити і обіймати.
Щоб до школи проводжали,
Як йому у ній, питали,
Чи, бува, проблем не має,
Чи усе, що треба, знає.
Захворів – щоб лікували,
Щось смачне приготували.
Щоб гостей приймали в свята.
Важко це… без мами й тата!
Якось наш Горлась зібрався,
Вийшов з дому, в сад подався.
Вглиб зайшов і каже:
Грушко!
Щось шепну тобі на вушко.
- Ну, гаразд, кажи, що хочеш.
Слухаю тебе охоче.
- Знаю, родиш плід жовтенький.
Та чи маєш тата й неньку?
Хто твої є охоронці?
- Тато – дощик, мама – сонце.
Вітер – брат, земля – бабуся.
З ними я увись тягнуся,
Гіллям, плодом обростаю,
Сили, соку набираю.
- Як же це приємно чути!
А мені самому бути
Треба. Бо батьки далечко.
Журним є без них гніздечко.
- Не сумуй, ну-ну, Горлатку.
Повернуться мама й татко!
Правий! З ними пречудово!
- Дякую тобі за слово.
Будь здорова! Силу май!
- І теж малий. Бувай!
***
Квітень-брат убрався в лашки.
З вирію вернулись пташки.
На гнізді взялись сидіти.
Скоро будуть у них діти!
Як житло Горлас їх вздрів,
Біг до нього, аж упрів.
Дзьоб побачив:
- Гей, лелеко! – мовив.-
Де був досі ти?
- Далеко.
В Африці самій я був.
Там і зиму перебув.
- А ти маєш маму й тата?
- Мав. Та як навчивсь літати,
Їсти жаб і слимаків,
То покинув я батьків.
Ріс – вони в гнізді тримали,
Годували, доглядали,
Вчили, як тримать баласти,
Щоб у світі не пропасти.
- В мене теж батьки хороші,
Заробляють мені гроші.
Але так вони далеко!
Йду я. Ну. бувай, лелеко.
***
Ось і травень вбіг до краю,
Півнику піти до гаю
Забажалося. Там квіти,
А між них гуляють діти.
Та й почав туди вчащати.
Якось кіт прийшов до хати
І застав її пустою.
Півня слід узяв – травою
Йшов, аж поки в гай не втрапив,
Там побачив тітку Гапу
Із її рудим телятком.
- Ви не бачили Горлатка,
Друга мого? Півня? Птицю?
Та… несла когось лисиця
Під пахвою. В ліс помчала.
Я її не зачіпала,
Бо могла б вона напасти
І теля моє украсти.
Я стара, не добачаю.
- Добре, добре, пробачаю.
КОТИК ІДЕ І СПІВАЄ:
Що ж ти, півню, наробив?
Стільки я тебе учив:
- Залишати дім – не гоже,
Лиска вкрасти тебе може.
Що скажу батькам тепер?
Опікун у мені вмер.
Добре ще, коли злодюжка
Не зварила з тебе юшку.
І хоч очі повні сліз,
Побіжу чимдуж у ліс.
Мізки родять хитрі блиски.
Відберу тебе у лиски!
Кинувся коток до лісу,
Мов за ним гонились біси.
Знав, де лиска нірку мала,
З лисом-сином проживала.
Як прибіг, поблизу став,
Наче пташка, заспівав.
- Хто це так виводить гами? -
Лиски син спитав у мами. -
Вийду в двір я, на терасу.
- Ок! Рецепт знайду тим часом
Про варіння з півня юшки,
Вимию пучок петрушки.
- Добре! - лисці мовив син
І пішов надвір один.
Котик в плечі його – бусь!
Лис оглух на мить якусь.
Кіт зв’язав йому кінцівки
І постукав до домівки
Лиски:
- Хутко відчини,
Мені півня поверни,
Як не хочеш зиму й літо
У в’язниці просидіти!
Твій синок в моїх руках!
Взяв умить лисицю страх!
Вийшла, півня відпустила.
- Вибач, - слізоньку пустила.
Більш не буду красти я.
Лапа ось тобі моя.
Не бажаю до в’язниці.
Повернеш дитя лисиці?
- Добре, - кіт тоді сказав.
Лису лапи розв’язав.
Мама з морди кляп забрала.
- Більше щоб дітей не крала!
ЛИСИЧКА СПІВАЄ:
Добра буду я лиса.
Бачать Бог і небеса.
Пошукаю заробіток.
Зарікаюсь красти діток.
Вибач, котику, мені.
Син голодний був два дні.
Півнем був би тиждень ситий.
Але так не слід робити.
Хату залишу свою,
Продаватиму в Стрию
Квіти, ягоди, грибочки,
Лиш пробач мені, коточку.
- Пробачаю, йди вже, йди.
Як сказала, так роби!
Півень плакав всю дорогу,
Дякував коту і Богу,
Що живим він залишився.
З місця праці кіт звільнився.
Був з малим тепер і в вечір,
Пироги пекли у печі.
Взнала мама цю новину,
Подзвонила швидко сину:
- Скоро будем. Не журися.
Чемним будь і гарно вчися.
Вже за тиждень в дім вернули.
До грудей дитя горнули.
Привезли дарунки сину
І котові – дві корзини:
З «Кіті-кетом», пирогами,
Мясом, яйцями, сирами.
За кордон не вирушали
Більше, сина не лишали.
Закінчились дні сумні.
Висновок робіть самі!
КОТИК СПІВАЄ:
Що ж ти, півню, наробив?
Стільки я тебе учив:
Залишати дім – не гоже,
Лиска вкрасти тебе може.
Що скажу батькам тепер?
Опікун у мені вмер.
Добре ще, коли злодюжка
Не зварила з тебе юшку.
І хоч очі повні сліз,
Побіжу чимдуж у ліс.
Мізки родять хитрі блиски.
Відберу тебе у лиски!
Кинувся коток до лісу,
Мов за ним гонились біси.
Знав, де лиска нірку мала,
З лисом-сином проживала.
Як прибіг, поблизу став,
Наче пташка, заспівав.
- Хто це так виводить гами? -
Лиски син спитав у мами. -
Вийду в двір я, на терасу.
- Ок! Рецепт знайду тим часом
Про варіння з півня юшки,
Вимию пучок петрушки.
- Добре! - лисці мовив син
І пішов надвір один.
Котик в плечі його – бусь!
Лис оглух на мить якусь.
Кіт зв’язав йому кінцівки
І постукав до домівки
Лиски:
- Хутко відчини,
Мені півня поверни,
Як не хочеш зиму й літо
У в’язниці просидіти.
Твій синок в моїх руках!
Взяв лисицю сильний страх!
Вийшла, півня відпустила.
- Вибач, - слізоньку пустила.
Більш не буду красти я.
Лапа ось тобі моя.
Не бажаю до в’язниці.
Повернеш дитя лисиці?
- Добре, - кіт тоді сказав.
Лису лапи розв’язав.
Мама з морди кляп забрала.
- Більше щоб дітей не крала!
ЛИСИЧКА СПІВАЄ:
Добра буду я лиса.
Бачать Бог і небеса.
Пошукаю заробіток.
Зарікаюсь красти діток.
Вибач, котику, мені.
Син голодний був два дні.
Півнем був би тиждень ситий.
Але так не слід робити.
Хату залишу свою,
Продаватиму в Стрию
Квіти, ягоди, грибочки,
Лиш пробач мені, коточку.
- Пробачаю, йди вже, йди.
Як сказала, так роби.
Півень плакав всю дорогу,
Дякував коту і Богу,
Що живим він залишився.
З місця праці кіт звільнився.
Був з малим тепер і в вечір,
Пироги пекли у печі.
Взнала мама цю новину,
Подзвонила швидко сину:
- Скоро будем. Не журися.
Чемним будь і гарно вчися.
Вже за тиждень в дім вернули.
До грудей дитя горнули.
Привезли дарунки сину
І котові – дві корзини:
З «Кіті-кетом», пирогами,
Мэясом, яйцями, сирами.
За кордон не вирушали
Більше, сина не лишали.
Закінчились дні сумні.
Висновок робіть самі!
ID:
788497
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 22.04.2018 07:47:06
© дата внесення змiн: 09.12.2021 07:49:08
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Своїй малечі прочитаю! 
