Усміхайся, весно, ясно, веселіше,
Сонце хай частіше хмари проганя.
Ми тебе чекали. Будь же сміливіша
І попутний вітер буде хай щодня.
Хороводи водять верби біля річки,
Абрикоси рясно у садках цвітуть.
Й задзюрчали дзвінко у ярку потічки,
Скоро соловейки трелі розіллють.
Як же серцю гарно в веснянковій казці,
Вже нудьга зимова із душі втекла.
Ехо днів морозних залишилось в згадці,
Снігу, що так сипав, й сліду вже нема.
Напувай же, весно, щедро, щиро землю,
Обдаруй красою все, що є навкіл.
Яблуні і вишні тільки б не померзли,
Скупані в туманах, ти їх відігрій.
Ніч усе коротша, все раніш світає —
Обрамля світанок неба темний край.
Вітер у кишені зірочки збирає
Елегантно-ніжно — це для нього гра.
Синьоока, весно, схожа так на жінку:
Емоційна, ніжна, вміюча прощать,
Лагідна й кохання золоту жаринку
Іскорками вміє щедро дарувать.
Шовковисті трави й килими барвінку
Ексклюзивно вміє,весна, вишивать.
Інакше і не скажеш,нехай залишиться у Вашому чудовому (акро)!!! 
