Забирають сина у солдати,
Витирає сльози горем вбита мати.
Молитися буду і Бога благати,
Живим повернувся до рідної хати.
Біль на душі і тривога в очах,
Як пережити розлуку не знає.
Що буде снитися матері в снах?
Без тями, наче тінь блукає.
З тих пір немало часу пройшло,
Жодної звістки від сина не має.
У полон потрапив із АТО,
Та мати надії не втрачає.
В нелюдських умовах, в підвалі тримали,
Знущались нелюди і катували.
Та гідності у хлопця не зламали,
Від люті вороги лише зуби стинали.
Діждалась, повернувся змужнілим,худим,
Глибокі рани, ще боляче терзали.
Раділа матуся, синочок живий,
Багато з них назад не повертали.
Будуть квітнуть могили полеглих синів,
Та стежка травою до них не заросте
Напишемо вірші, складемо пісні
Пам'ять про них в серцях збережем.
