Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800431
Вперед понад світом
Ірида літає,
важливі папери
у торбинці має,
направив Зевес
у далекі пенати:
накази передать
і відразу вручати.
Тут саме на нього
Ірида чекала,
стилус із торбини
швиденько дістала,
поставила підпис -
його прийняла,
від служки наказ той
умить забрала.
Летіла з-за хмари,
де на помості
колони палацу
і сходи, і мости,
чи бачили іноді
ви хмароньки?
А то були може
палацу стовпи.
Дорога в Іриди
тепер і далека:
до моря летить,
де дощ є і спека,
і де серед моря
прибув Посейдон,
летіла до нього
з столичних сторон.
Минала Ірида
столичнії хмари,
хатина Нефели
пливла як Стожари,
як гори бувала
хмари висота,
а поміж хмарами -
дому дивина.
Нефела зирне
із відкритої брами:
“Привіт, відпочинеш?”
“Спішу за морями,”
лиш вип’є нектар
у коктейлі разом,
щоб далі летіти
до морських сторон.
Летіла до ранку
Нефела з півночі,
і Еос виходить
із хмари на мості,
ховалась Селена
у дальню хмару,
мінялася нічка
на ранок й жару.
А де би в дорозі
Іриді спочити?
Аж онде Морфею
солодкого житло,
на хмару присіла:
“Ой, мамо моя,”
бо спить знов Морфей
і його вся сім’я.
“Не стану Морфея
тепер турбувати,
як хоче він знову
так солодко спати,
буду повертатись –
його розбуджу,
а зараз так дуже
з завданням спішу.”
Втомилась Ірида,
присіла на хмару,
буває - богиня
втомились, буває,
аж тут вітер віяв:
збирав же ефір,
а хто там літає?
А був то Зефір.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802052
24.07.2018.
Картина Жозефіни Волл (Josephine Wall).
