Мадридське літо. Вересень спекотний
Ще гріє вдосталь сонячним теплом.
Зморились кедри, вітровій сухотний
Удень лоскоче довгим літеплом.
Четвертий місяць. Місто натомилось...
Бредеш в Ретіро* під крислату тінь.
Озону б трішки, щоб душа напилась
У цих дерев і з неба голубінь.
Злетілась зграйка голубів, воркочуть...
Знайшли в траві поживу для життя.
Такі чуднацькі, крилами тріпочуть,
Неначе щастя в грінці м’якуша...
Ось озеро свої хитає води,
Бреду до краю берега, тихцем.
Серед такої прілої погоди
Вже й риби припливать за хлібцем.
Кидаю крихти. Радісні й привітні
Маленькі зграї, з рук беруть хуткіш.
Блищать на сонці луски малахітні
Й зелено-сіруватий мокрий ніс.
Вже день марни́й, а літа ще краплинка,
Ще дрібка часу й осінь промайне.
Ось так живу... Як згублена пір’їнка,
В чужому краю де й життя мине.
Та попри все, живуть в душі — весняні,
Мойого краю квіти запашні.
Дарма тужити, бо листки багряні —
То днів моїх — печалі золоті!
Ретіро* - міський парк
В Іспанії - чотири місяці літнього періоду.
Вірю, що настане краще життя в Україні! 
