І все на світі треба пережити.
І кожен фініш — це, по суті, старт.
І наперед не треба ворожити,
і за минулим плакати не варт.
Ліна Костенко.
Приходить час, коли пече у грудях,
Та так пече, що спокою нема.
Пече кругом, у хаті і на людях,
Вчорашній день нахлинув не дарма...
Не зупинити болю, що у серці,
Його вже підхопила круговерть.
Думки спішать, немов спішать до герцю,
Й не відають, що їх чекає – смерть.
Втамуйте біль, бо може бути гірше,
Хай біль, що є, переросте в любов
І ця любов із кожним диво вершить,
Щоб кожен з вас минуле поборов.
Нічого, що минуле вас гойднуло.
А ви любіть, радійте і живіть.
Життя назад вам двері відімкнуло,
Лише на мить, а як воно болить..
