Поема
1
Джміль просто любить —
більш дельфініум
лаванду
обрієту
Боже, що капнеш
на уста поету?
І не на мене
хай на Тебе
все зважа
і пахне і гуде
невидимий весь
урожай...
І ранок вилізе —
це я
увесь махровий...
і як провестись
мимо серця сірникові?..
Опилювачів —
притягає більш просте
й Бог вироста
й нарід росте
і Ти — про т е
А ти приткнись, слово,
на ганок
хай святи;ть
Божественне відчиня стамни —
Божественне осідла ранок!..
Бо — густий
2
Слово летюче
осідлає ранок
і додаткову вартість
творить Бог
в воді, в землі, в зерні,
ув молоці, в меду...
який допитливий
чистий світанок! —
де мовить слово
там медом доторкає Дух!
Ось і кладу
кладу
золоті зливки
начал висо;кості:
добридень!
ми в добрий день,
Бог відкриває в слові т е
щ о — йде
3
Сліпучо-біле — і зазолотіло
блискавка впала в серце! —
в тіло.
Бачило око:
бачило око
а от як розвертається
широко!
Бог створив вартість!
Бог створив світ —
не задля жарту.
Всесвітня додаткова вартість...
4
Господи! як втрачають —
це слово
єдину для всіх перепустку
в готовність!
Доходьте, квазари.
Люблю я хазарів.
Не стало хазарів.
Вони махлювали з юдейством,
воно ж махлювало —
про Божую вартість!
А слово — про повність,
в десятому віці — хазари...
а Дух Свят — у віці,
в такім чоловіці,
а вічнеє— слово!
Злітайтесь, пульсари...
Божеє слово — крилате
бере
ніхто бо не вмре
це Вічність...
сире — то сире
воно струмувало у царських палатах...
А слово із Бога —
як з золота Божого:
додана вартість...
Без Бога —
не може створити
ніхто і нічого.
О Світло і Сило!
в затемнених окулярах —
«нерозумні галати».
Не лиши моє слово ударів —
Не лиши мене, Боже,
цих блиска;вок з усюдів!
інакше то волочитимуть
як світильник — в електротеатрі
в палючій пустині
де вихід — обличчя
ніби в верблюдів...
Господи! якщо я
вже зібрався за інших
молитись — це як в саду
красти! —
не лиши мене
хоч оливків — і блискавичного!
чуда!..
Сило! я без Тебе не буду!
Бачиш наразі:
як мене не тисни
я люблю!
як це в слова оазі? —
і я сміх на виході зміг
істочити?
може, я ще в нечистім, Боже,
слід від мене всім
відпочити.
5
Або ж я золотію?
золото —
Бога серця мого!..
не маючи зовсім нічого
створюю після сонця цю
найбільшу додаткову вартість!
мене можуть полюбити
мене можуть розібрати
на афоризми —
на втягаючі до струменю Бога
жарти!
Одне Боже слово, що кругодіє
серце виймає
цілує-цілує
ще й молодіє!! —
а хто цього вартий??
Кому є без слухань?
я не торгую
нема слухань? — нема
і події!
хто де без плати діє?
Словом ви? — торгуєм?
я не торгую!
Я літаю де хочу
замуровані в локулах —
ті вже в Дії!
може, і без події...
але я літаю і молодію! —
це слово Слова в віках! —
діє!!
Ось це в глибині —
Слова Царство!!!
я Його образ
Бог — Першообраз,
я в росі Духа —
і я молодію
сядем за парти?
пече таке Сонце?
є ніжність?
я в вашім серці підсніжник...
сотні тисяч років!
але Він — Бог!
Він збирач блага — вартий!!
Мільйонноокий!
Втримують всіх —
із двох узаконених зол,—
з капіталізму і соціалізму?
а ви в ніжність
як серце свіже —
в Божу любов і в ніжність:
роса Духа — свіжість!
Сліпучо-біле — і зазолотіло
блискавка впала в серце! —
в тіло
можем прийти
до просвітлень в гармонії
Він все знає
і хмарами путь, в яку слід, —
прикриває.
Дорожня є карта!
Він створює — свіжість,
я в вашім серці підсніжник!!
Бог створює — вартих.
Смирення — і ніжність.
Бог — вічна вартість!!
05.08.2016, свято
Почаївської ікони Божої Матері
