Стіл батьківський у хаті володар.
Сім’ю гуртує та гостей шанує.
Медовою ситою всіх частує,
Солодить хміль, як щедрий винодар.
Для свят він і для буднів календар.
Стіл співчуванням гордощі рятує.
Коли ж неситий голод залютує,
Причастям ляже повня на вівтар.
Вівтар стола, у скатертину вбраний,
Немов у церкві стомленій, стоїть,
Посвячений набожно для пошани.
Сидить тут доля, голову схиляє.
Як небо, стеля над столом висить,
Коли застілля плаче і співає.
Рыгор Барадулін
Палыновыя санеты: Санет 27
Бацькоўскі стол у хаце гаспадар.
Сям’ю гуртуе ды гасцей частуе.
І, наліваючы сыту густую,
Салодзіць хмель, як шчодры вінадар.
Свой у святкоў і ў будняў каляндар.
І стол спагадай гонар іх ратуе.
Калі няўедна голад залютуе,
Аплаткай поўня ляжа на алтар.
Алтар стала, настольнікам засланы,
У хаце, як у стомленай царкве,
Прыручаны набожна да пашаны.
Сядзіць тут, галаву падпёршы, доля.
І столь, як неба, над сталом плыве,
Пакуль галосіць і пяе застолле.