|
Ніщо не зупинить ідеї, час якої настав
Усім відомий зрозумілий простий, на перший погляд, вислів Степана Бендери – «ніщо не зупинить ідеї, час якої настав». Та в ньому захований глибокий філософський зміст і саме слово «час» є ключовим в цьому виразі. Поняттям часу є порівняння різних тривалостей, що свідчать швидкість розгортання процесів, їх ритм і темп. Тобто для втілення певної ідеї в життя повинні в часі пройти певні процеси і як швидко вони проходять залежить від значного числа об’єктивних і суб’єктивних факторів. Найбільш відомим прикладом цього є біблійна історія про вихід євреїв з Єгипту, коли Мойсей щоб позбутися в євреїв рабської психології сорок років водив їх по пустелі, щоб змінилося кілька поколінь
Нашій Незалежності – 28 років. Якщо рахувати біблійними мірками, то ще залишилось 12 років і ми повинні стати, по своїй суті, зовсім іншими людьми. Та на жаль це не так. Ми не використали належним чином прожитий нами час. Наші поводирі не маючи національної ідеї не мали визначеної конкретної мети та цілі нашого шляху, тому ми і блукали манівцями. Згадаймо хоча б Союз Незалежних Держав, засновником та учасником якого була Україна, втрату ядерного статусу, стратегічне партнерство з Московією*, запровадження московської мови, як регіональної, підписання кабальних газових і вже згодом, як наслідок, харківських угод, прийняття позаблокового статусу України, не підписання в 2013 році асоціації з Європейським Союзом.
Остання подія, якраз і стала тією краплею, яка переповнила чашу терпіння та змінила хід нашої, та й не тільки нашої історії та прискорила темп подій. І якщо це стало однією з причин Майдану, то причини війни з Московією лежать значно глибше. Адже Московська імперія без України існувати не може. Тому впродовж більш як триста років нас знищували як фізично, так і в духовному плані. Нищили нашу історію, мову, культуру, традиції та звичаї. Та якраз ця війна багатьом відкрила очі на справжню Московію, жорстоку, підлу, цинічну, дикунську, здатну на страшні злочини і звірства.
Але ця війна показала теж перед якою прірвою ми опинилися.
Країна на межі банкрутства, боротьба олігархічних кланів та місцевих князьків, небоєздатна армія, сепаратистські настрої, деморалізовані силові структури, засилля ворожою агентури.
Неймовірними зусиллями простих людей, героїзмом та жертовність добровольців, ми зупинили агресора та відродили нашу армію.
Але чи могли ми навіть тоді думати, що в новій армії лунатиме, як привітання «Слава Україні - Героям Слава», та гімн Української Повстанської армії стане гімном Збройних Сил України? Та час настав і ця ідея втілилась в життя. Час настав, бо пройшов час, майже п’ять років після початку війни і до більшості людей прийшло розуміння, що українська армія повинна розбудовуватись на власних засадах і традиціях і має своїх героїв.
Фактично лише з 2014 року почався процес реформ в країні. Болісний, складний, повільний, але почався. І не забуваймо , що це в умовах війни! За складними реаліями життя ми ладні не помічати зміни та успіхи країни. Так всупереч шаленій протидії та пропаганді Московії банкрутство України не відбулося, Україна отримала безвіз і підписала асоціацію з Євросоюзом, на Московію накладені політичні та економічні санкції за агресію проти України, які роблять свою справу, створена сучасна потужна армія,. Україна отримує підтримку від країн Євросоюзу та США, нам почали продавати сучасне озброєння та технології. Резолюція ООН визнає Московію агресором та порушення прав людини в Криму. Виграли суд з Московією по газових угодах 2009 року і в підсумку відмінені кабальні умови договору та нам повинні відшкодувати 2.6 млрд. доларів. І нарешті Україна отримала Томос на створення Української Православної Церкви, що підриває ідеологічні, історичні та духовні основи Московської імперії.
На жаль, на фоні успіхів України в зовнішній політиці та міжнародній арені, в питаннях внутрішньої політики відчутних досягнень занадто мало. Хоч до плюсів можна віднести розпочату децентралізацію, створення антикорупційних органів та запровадження атикорупційної системи «Прозоро» при проведенні тендерних закупівель, початок реформ в системі охорони здоров’я та освіти, залучення інвестицій, оздоровлення банківської системи, масштабний ремонт шляхів сполучень, зменшення рівня інфляції та ріст внутрішнього валового продукту. Невеликий, але стабільний ріст. Розпочаті реформи дадуть відчутний результат лише згодом, тоді як нам хочеться вже сьогодні. Люди ніби не розуміють, що для того щоб їхати, треба спочатку відремонтувати і підготовити транспорт, потім його завести і зрушити з місця, а вже тоді почати розгін та набирати швидкість. Так ось, ми тільки зрушили з місця!
В цих складних умовах є значне невдоволення рівнем життя, ростом цін та тарифів, темпами проведення реформ, відсутністю відчутних результатів в боротьбі з корупцією. Це в умовах п’ятого року війни з Московією створює значні ризики для держави, так як ці труднощі та невдоволення наш ворог і старається використати для розколу України. Починається пошук винних і в цьому питанні ми ладні винити будь кого та тільки не себе. Ми не хочемо повірити, що Верховна Рада є віддзеркаленням нашого суспільства і це ми їх обирали, а бо ще гірше – проігнорували вибори. Не хочемо збагнути, що обрати це мало, треба ще контролювати владу, як на рівні держави, так і на місцях. Хто з нас знає «свого» депутата до місцевого органу влади? Хто брав участь в протестних акціях? Хто взявся наводити порядок біля свого будинку?
Ми хочемо швидких і рішучих змін та самі нічого для цього не робимо. Цим вдало користаються популісти і пропонують нам земний рай та манну небесну. Потрібно збагнути вже врешті-решт, що манни не буде, а безкоштовний сир тільки в мишоловці. В економіці можливий лише еволюційний шлях розвитку і для цього потрібен якраз час. Він може бути довгим або коротшим, та це вже залежить від нас.
Це ж стосується і суспільного життя в усіх сферах. Навіть ту ж корупцію за день не здолати і вона існує навіть в високорозвинених країнах.
Тому потрібно розуміти, що боротьба з корупцією – довготривалий та постійний процес і вимагає знищення законодавчого та економічного підґрунтя для її існування, якісної нормативно правової бази та створення відповідної системи органів влади. Та знову ж таки, без нашої безпосередньої участі в цій боротьбі корупцію не подолати.
Багато з нас мислить ще совковими категоріями, що можна і треба всіх злочинців покарати і посадити, та самі беруться визначати хто є тим злочинцем. Це ж стосується тих хто має іншу думку чи погляд на ті чи інші речі та процеси. В цьому плані нам ще справді дуже далеко до демократичного суспільства де кожний може вільно виразити свою думку, а злочинці отримують невідворотне покарання згідно рішення суду. Та потрібне також і розуміння, що демократія це не вседозволеність, а чітко регламентовані норми життя та поведінки.
Потрібно розуміти, що порушення базових норм та принципів демократії країни Євросоюзу та США сприймають дуже негативно. Тому відхилення від норм демократичного суспільства, може викликати не тільки критику, але і позбавлення підтримки, що мало б дуже негативні для нас наслідки.
Для того щоб відбулися зміни повинні змінитися і ми, наша свідомість. А для цього і повинен пройти той самий час, відбутися зміни. Це як при ядерній реакції, яка розпочинається лише коли набереться критична маса речовини і починається самопідтримуючий процес. Тож мало називати себе українцем, ним треба стати.
І той, хто сьогодні, перед майбутніми президентськими виборами несамовито паплюжить владу, вішає на неї всіх собак, не хоче бачити з якої прірви Україні вдалося вибратись. Так, недоліків і помилок є чимало. В моєму доробку теж є вірші в яких я досить гостро критикую діючу владу. І це треба робити, бо час відведений для проведення реформ та змін дуже короткий і тут владу таки треба підганяти, як наприклад в боротьбі з корупцією і п’ятою колоною. Наші очікування змін після Майдану були значно більшими ніж відбулися в житті. І це викликає якнайбільше розчарування та незадоволення. Та з іншого боку, виклики які постали перед Україною виявилися значно більшими і загрозливішими чим можна було передбачити.
Тому у всякій критиці повинна бути межа і вона не має перерости в ненависть, оббріхування, перекручування, маніпуляції та агресію. І той хто переступає цю межу не відчуває своєї вини за сьогоднішній стан речей в країні, що це його пасивність, його байдужість теж сприяли цьому. Таких хвилює лише власний добробут, а не доля України. Засліплені ненавистю до влади ми можемо повторити події столітньої давності і знову наступити на ті ж самі граблі та втратити державність. На цей раз безповоротно і назавжди.
І ця загроза є цілком реальною. Адже в боротьбі за булаву ці кілька десятків претендентів не гребують нічим. Всі нещадно критикують діючу владу і всі обіцяють світле майбутнє. І цілком може статися так, що в другий тур можуть вийти двоє таких критиків і популістів., наприклад Тимошенко – Зеленський. За кого тоді будемо голосувати панове патріоти?
А Московія від такого варіанту буде тільки в захваті і докладає всіх зусиль, щоб так і сталося.
Хто є електоратом Зеленського зрозуміло. Це ті, хто на його концертах сміявся з тупих хохлів, простакуватих западенців, дебільних націонал-патріотів, хто аплодував його порівнянню України з порноактрисою та вітав гавкання, коли вимовляв автокефалія та перекручавав Томос на термос. В нормальному суспільстві його би заставили по-перше принаймні вибачитись, а по-друге проголосували би ногами. Своє геройство і хоробрість він вже показав, коли просив вибачення в Кадирова! І це непорозуміння претендує на Президента України?! Воістину, що Господь коли хоче нас покарати то спочатку відбирає розум…
По відношенню до виборців Тимошенко, мене дивує наскільки в нас коротка пам'ять? Та вона на такому гачку в Путіна, що з нього зірватися неможливо і своєю діяльністю вже завдала Україні таких економічних збитків, які є мабуть більшими за втрати від війни з Московією. Я навіть переконаний, що якби вона перемогла на президентських виборах 2010 року, то ті ж Харківські угоди вона теж би підписала і тягнула Україну в митний союз з Московією і Майдан теж би обов’язково відбувся! Та ми хочемо обпектися ще раз! Та замість обпектися є загроза згоріти….
Тому потрібно щоб усі зрозуміли, що за виборами Президента фактично стоїть питання існування держави Україна! І якщо буде Україна, то буде мир в результаті нашої перемоги, буде територіальна цілісність, сильна економіка, достойний рівень життя і будемо ми, українці, існувати як нація. Дуже хочеться вірити, що ідея побудови сильної, суверенної української держави міцно вкоренилася в наших головах та серцях і що вже нічого не зупинить цю ідею, бо її час настав!
*Московія - тут і надалі я вживаю ту назву утворення, яку ця територія носила до її перейменування Петром І в Росію. Московія до Русі ніякого відношення не мала і по своїй суті залишається Московією.
Тому нам потрібно відновити історичну справедливість і в усіх сферах життя ми повинні вживати тільки назву Московія.
06.02.2019 р.
м. Вінниця
ID:
824446
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.02.2019 23:28:43
© дата внесення змiн: 07.02.2019 00:16:38
автор: Мирослав Вересюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
