Із чужини вертають дикі гуси.
Домотують на крила дальню путь.
Про все забувши, трепетно дивлюся,
Як сірі цятки ближчають, ростуть.
Немов несуть із краю в край по небу
Над полем, над мозаїкою сел
Живим пунктиром виписаний ребус –
Магічний знак у формі букви "Л".
Що він таїть? Що можна ним сказати
Лугам, озерам, розкоші дібров?
У нашій мові слів на "Л" багато,
Але найкраще, мабуть, з них - любов.
Авжеж, любов! Така проста розгадка.
Любов - солодкий, пломінкий магніт.
До нього линуть сліпо, без оглядки,
Бо він - всесильний. Надто повесні.
Й зовсім не треба компасу. Навіщо?
Не заблукати в будь-якій імлі.
Веде птахів, як і людей, найвища,
Свята любов до рідної землі.
