Серце засмучене, сльози в очах,
Сонце іде на спочинок,
Я ж як сновида, збентежений птах,
Броджу, шукаю стежинок.
Спати не можу, шумить у вухах,
Темінь всю землю вкриває,
З жахом дивлюся , зникає наш дах,
Все що здобули, минає.
Мова народу- статут “всьоравно”,
Знову язик “всьопонятний “
Тяжко, та чула усе це давно,
Знову цей бій наш невдатний!
Часто в зневіру впадаю, тремчу,
Чим же тобі допоможу,
Просто до Бога молитву шепчу,
Силу, щоб знищив ворожу.
Линуть роки, а ти завжди в душі,
Люба моя Україно,
Все що лишилось, писати вірші,
В спогадах жить соловїно!
Віра, надія, любов ,вічний Бог,
В серці народу сховали,
Ми ще дійдем до своїх перемог,
Аби на коліна не стали!
сумно та обнадійливо 
