В.П. Кучеру
Скільки кроків пройти залишилось до самого краю?
Скільки слів ще знайти, щоб у всіх не лишилось питань?
Неможливо нажитися тут, поряд з вами, я знаю,
а найгірше — розлука, розпука оця і печаль.
Та вже зараз не плачте, прошу вас, рідненькі, не треба.
Що подіяти? Черга моя... і прощатися час.
Зустрічає голубкою білою жінка край неба...
Вже і з нею розлука для мене — страшенний тягар.
Я ішов по дорозі своїй, не звертав, не ховався.
Не скажу, що була та дорога проста і легка.
Я себе у житті і знайти, й зрозуміти старався.
Ні до кого не маю питань, ні образи, ні зла.
Вийду в поле востаннє (воно мене змолоду знає)
і послухаю землю (ми з нею бували на ТИ).
Я бажав для людей відтворити тут затишок раю
і для цього на плечі звалив усю тяжкість землі.
А тепер прошу милості тут для своєї родини:
кароокої доньки Тетяни — відради душі,
для онука Сергія та меншої внучки Ірини,
а ще правнучкам — двом синьооким пташинкам моїм.
Прошепочу відверто, відкрито подякую Долі,
що тримала мене на цім світі (ну, скільки могла),
щоб я встиг зазирнути у очі — такі волошкові
і ще раз потримати в обіймах мале немовля.
Я нечутно піду, причиню за собою віконце.
Повернусь навесні квітом яблук у нашім садку.
Завтра зійде, як завжди, яскраве і радісне сонце,
і я ним поцілую, кого бережу і люблю.
Таня СВІТЛА
09.09.2019 р.
Пішов з життя дід мого зятя (прадід моїх внучок) Прекрасна людина. Стійкий, врівноважений, справжній... Почесна людина м. Молодіжне, що під Одесою. Вічна пам'ять.
