Божественними росами,
Ночами чорнокосими,
Дорогами далекими замріялась земля,
А ти в мені ховаєшся,
У листя загортаєшся,
Сполохана, роздягнута тікаєш у поля.
Ти болем зацілована,
В сльозу гірку мутована,
Стікаєш, наче воскова по свічниках душі,
Розплавлена розлуками
І видзьобана муками,
Бредеш під листопадами, лягаєш під дощі.
Любов моя скалічена,
Брехнею вся посічена,
Ти у вітрах гойдаєшся в долині золотій,
Ти плачеш, ти роздавлена,
Та знай, моя скривавлена:
Тобі душа вклоняється і грішній і святій...
***
