Зоопарк, звіросад, а насправді – так звіротюрма, -
В напівмороці місяця теремів темна юрма.
Лев на острові рику
В океані трамвайного реву
Побивався, мов рибка
На піску біля ніг рибаревих.
І глухе співчуття непоспішно в мені підіймалось:
Величавість слонів, і пташина безрадісна малість,
Навіть олень й тюлень, та і будь-яка з інших тварин
Зачіпали й торкалися
Серця жарин.
Очі – в кожній з кліток –
Наче вугільний ящик.
Та із плином годин
В нім все менше гарячих,
Затихає і гасне в осерді очей,
І нещастя
Сповільненим плавом тече…
Ось крилом накриває орлятка орлиця,
Просто крилами,
Просто пташа,
Просто птиця.
Бачать леви пустелю в сумному й заплутанім сні.
Білці сниться, що стигне
Вона на тайговій сосні.
Старовинне поняття: «Свобода!»
І злежане: «Воля!»
Мені знову згадались,
І вразили знову до болю.
Борис Слуцький. Переклала з російської Єлена Дорофієвська
__
ЗООПАРК НОЧЬЮ
Зоопарк, зверосад, а по правде –
так зверотюрьма, -
В полумраке луны показал мне свои терема.
Остров львиного рыка
В океане трамвайного рева
Трепыхался, как рыбка
На песке у сапог рыболова.
И глухое сочувствие тихо во мне подымалось:
Величавость слонов, и печальная птичья малость,
И олень, и тюлень, и любое другое зверье
Задевали и трогали
Сердце мое.
В каждой клетке - глаза -
Словно с углями ящик...
Но проходят часы,
И все меньше горящих,
Потухает и гаснет в звериных глазах,
И несчастье
Спускается на тормозах...
Вот крылами накрыла орленка орлица,
Просто крыльями,
Просто птенца,
Просто птица.
Львица видит пустыню в печальном и спутанном сне.
Белке снится, что стынет
Она на таежной сосне.
И старинное слово: "Свобода!"
И древнее: "Воля!"
Мне запомнились снова
И снова задели до боли.
(с) Борис Слуцький