Для мене Америка, мабуть, і є кінцем світу -
не віриться, навіть, що можна добратись туди,
а ти прилітаєш, як ластівка, кожного літа -
вдихнути повітря, з криниці напитись води.
Комусь забаганка - побути в раю на Мальдівах,
відчути, що в світі, бува, оживають казки,
а ти прилітаєш найбільше побачити диво:
як внуки зростають і перші читають книжки.
Час лине так швидко, що місяць неначе хвилина,
вбираєш очима родину, стежину, сади...
А душу свою залишаєш в житах України,
і це вже навіки, Галино... І це назавжди...
Згадаєш далеко як пахнуть чебрець і меліса,
і в гарному домі сльозою впече чужина...
А ти, мов вовчиця, що поглядом завжди у лісі,
до нас, в Україну, ночами літаєш у снах...
Дякую, Любочко 
гарний вірш 
Я буду ночами прилітати 
