Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вікторія Т.: Спостерігаючи світові тенденції - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Дантес, 31.03.2020 - 11:28
Не пливіть за течією.Не пливіть проти течії. Пливіть, куди вам треба (автора не пам"ятаю) А взагалі, як мені здається, має значення не оточення, а наше до нього ставлення. Вікторія Т. відповів на коментар Дантес, 01.04.2020 - 05:49
Я так і намагаюсь робити. Усе ж періодично треба озиратись навколо, щоб не втратити зв'язок із реальністю. У цьому, знаєте, також є своя небезпека.
Дантес відповів на коментар Вікторія Т., 01.04.2020 - 07:34
Так, руку на пульсі тримати треба, але приймати до серця тільки те, на що можемо і повинні вплинути. Лицарський девіз: роби, що повинен, і будь, що буде. Тлумачення, з Вашого дозволу, в цитаті: "Приймати свою долю, якою б вона не була; Чинити по совісті, не чекаючи нагород і відповідей; Вірити в долю; Пам’ятати, що життя-це далеко не завжди гра; Не варто прораховувати події і всі до єдиного справи наперед; Жити за власними правилами; У всьому довіряти собі; Не йти за натовпом; Не боятися виділятися з-посеред інших." Вікторія Т. відповів на коментар Дантес, 01.04.2020 - 09:32
Дякую, я згідна з більшістю правил. Просто часом намагаєшся вловити світову динаміку: чи посуваємось ближче до прірви, чи рухаємось по спіралі, як завжди.
Максим Тарасівський, 04.12.2019 - 05:48
Якщо світ дійсно такий, то мав рацію Сковорода: місія людини - не дати себе спймати. До речі, про місію; ось щойно вчора в одній дискусії спливло про теодицею, мовляв, як се Господь терпить? - а йому: та він же тебе створив, що отого не сталося, що Він терпить, от і працюй. - А питання досі відкрите, над чим, власне; як стверджував Толстой, всі хочуть змінити світ, і ніхто - себе.Як завжди, текст - глибокий і талановитий. Вікторія Т. відповів на коментар Максим Тарасівський, 04.12.2019 - 06:10
Спостерігаючи світові тенденції, можу засвідчити, що світ дійсно такий.Людство стало на шлях саморуйнації.Часом охоплює відчай від абсурдності усього, що відбувається, але потім, коли не думаєш, попускає...
|
|
|