щебечем обидва в радянській кофєшці
про наше кохання, про наш перший секс
вдивляємось в очі та все без контекстів
лікуємо душі, знімаємо стрес.
із млявістю світло царапає серце
царапає спину, будує гротеск
і пристрасть моя не зрівняється з перцем
пристрасть моя – то війни маніфест
і ти так щиренько до мене заплачеш
я шийку легенько твою обійму...
ти знаєш про біль мій і ти його бачиш
і разом зі мною ведеш цю війну
ти разом зі мною зруйнуєш той всесвіт
як саме – ти знаєш, а я не збагну
моя ти маленька, біленька принцеса,
кусай моє серце – з тобою ділюсь.
кусай і соли його – то насолода
терпіти не буду – я щедра душа
нужденним давати – така моя мода
така моя врода, така вже пора
пора нам іти – не розходитись, Сонце
радянська кофєшка іде під завал
долоня твоя так пасує долоньці,
що крові пізнала... й потрапила в рай.
пішли-но вперед, тільки не обертайся
кохай, демонструй свої ніжні вуста
позаду зосталось бридке й хаотичне
а поряд із нами весна й простота
попереду ранок, едемськії танці
попереду хліб, що всьому голова
я дякую богу за ніч на альтанці
й собі, що продовжую власне життя