В золоті кіс сяйво сонця весною,
тиха печаль срібних верб над водою,
осені ясно-червоні пожари,
зваби нічні і нічні дивні чари,
серця розваги і серця пориви,
співи, що влітку спливають на ниви,
плач лісового, синь плес лебединих,
жахи глухої нічної години,
долі покора і з нею змагання,
рідного краю безмовне кохання, –
все, що стривожене серце таїть, –
вірші мої.
Натальля Арсеньнева
Сонца вясьнянае ў золаце косаў
Сонца вясьнянае ў золаце косаў,
срэбныя вербы на плёсах бялёсых,
восені зырка-чырвонай пажары,
ночныя зводы і ночныя чары,
сэрца развагі і сэрца парывы,
песьні, што ўлетку сплываюць на нівы,
плач лесуна, сінь вазёр лебядзіных,
жахі глухое паўночнай гадзіны,
долі пакора і з доляй змаганьне,
роднай старонкі ціхое каханьне, —
ўсё, што у думках нясьцішных пяе, —
вершы мае.
ID:
868716
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 20.03.2020 21:43:32
© дата внесення змiн: 20.03.2020 21:43:32
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
