"Ну і добре - карантин,
Надивлюсь хоч фільмів в нім.
Відпочину, відісплюся,
Манікюр зробить зберуся.
Свій спечу фірмовий торт,
Пошукаю літніх шорт,
Одяг весь перескладаю,
Хату всю позамітаю.
Повичищую коври,
Хоч й так чисті ті були.
Вікна митиму, підлогу, -
Буду йти із часом в ногу.
Свого котика помию,
Де потрібно, там зашию.
Вдень послухаю пісні,
Хоч, не зовсім впору ті.
Праска є і пилосос,
Їм знайду роботи стос.
Я про чистоту задбаю,
Бруд весь-весь повичищаю."
...Плани, мрії, суєта,
Нема місця для Христа.
А це Він, це Він спиняє,
Так до Себе закликає.
І чекає, щоб прийшли,
В Ньому спокій віднайшли,
Щоб про вічне ми подбали,
"Куди йдем?" - себе спитали.
Щоб пізнали - Він наш Бог!
Не самі, а з Ним удвох
Повсякденно направлялись,
Його милістю втішались.
Щоб повірили Христу,
В Його милість пресвяту.
Оцінили Сина жертву, -
Він оживить душу мертву.
Він за гріх наш помирав,
Добровільно хрест прийняв.
Хоче, щоб від сну збудились,
Перед Богом прихилились.
Гріх віддаймо свій Христу,
На дорогу йдім святу.
Час знайдім на Його Слово
Й на молитву, знов і знову.
Наш рятунок - це Ісус!
"Я на поклик відізвусь?"
Досить жити марнотою,
Стань людиною новою!
Зрозуміймо: добрий час,
Бог ще стукає до нас!
Навернімось, поспішімо,
В серце Господа впустімо!
ID:
871844
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 13.04.2020 12:07:06
© дата внесення змiн: 13.04.2020 12:07:06
автор: Лілія Мандзюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
