Я спав із відкритими очима;
Життя, – то сну незабутня мить,
Неначе невидима щілина
Між дверима, що не спить.
Лиш палить поглядом сварливим,
Брутальним, теплим і холодним,
Буває, навіть справедливим,
Лукавим, пристрасним, голодним.
Я спав із відкритими очима;
Чи встиг поспати? Сам не знаю…
Той сон минув, немов хвилина
Часу, де варто цілу ніч блукати.
Де варто стримати думки
Про вчора, завтра і сьогодні,
Де краще всього залюбки
Забути тижні прохолодні.
Я спав із відкритими очима;
Життя, – то сну незабутня мить.
На все свій час, своя причина,
Мета і біль, що так п‘янить.
