Очі гудзиком, кучері пір'ячком,
Ти любила ховатись від всіх,
За замурзаним ангельським личком,
Скільки в тобі ховалось світів...
Скільки страхів по нині закопаних,
Час від часу мов іскри сліпі,
Пролітають минулого тропами,
Та лишаються далі німі..
Очі карії, коси заплéчі...
А емоцій гримучий вулкан,
Ти літала безстрашно до пІвночі,
І наївність палила до ран,
Скільки волі, шаленства, безуму,
Все здавадось підвласним тобі..
І приборкавши власну безодню
Будувала нові світи....
Погляд впевнений, риси не дівчинки,
Кожне слово обдумане двічі,
Елегантно ступа на сходинки,
Палко дивишся світові ввічі
Не змінився лиш усмішки вигін,
І бажання літати між зорі
В мрії теплій старій скатертині,
Й засинати на сильній долоні..
VDYACHNA
31.08.2020
