Роки мої, літа мої,
куди ж ви спішите?..
У вирії за птахами ,
й мене ви несете...
Не хочу я, літа мої,
у вирій відлітать...
Сховаюся за хмарами
я буду вас чекать...
Ой, не спішіть, ой, не спішіть,-
благаю вас щодня...
Хоч трішечки призупиніть,
прошу вас знову я....
Та ви вже не повернетесь,
нема вам вороття...
Десь у пітьмі сховаєтесь,
в реаліях буття...
Роки мої, літа мої,
глухі такі як я,
сховалися за хмарами,
моргають звідтіля...
А я живу надіями,-
у прикрощах буття...
І вірою, й надіями,-
іду у майбуття...
цей вірш про саме найцінніше і тому має не аби яку високу вартість,з молоду не помічаємо,не розумієм яку ціну мають наші роки,а тепер розумієм та тільки глубоко вдихаєм.
