Я ішов дорогою, яку обрала доля,
Я летів до тебе, зачерпнувши горя.
Падав, помилявся, це загартувало.
Я шукав кохання, а воно чекало.
Хвилі подолані, дороги та річки.
Привели до тебе, хоч мели сніги.
Пам’ятаю небо, в ньому ми — зірки,
Падали, згорали, від любови ми.
Потім в океані сині ми кити.
Перевтілень море, хвиля я і ти.
Я ішов цим шляхом чи вели мене?
Як таке можливо бути як одне?
Кілометри долі об’єднали нас.
Може це і в перший, а може в сотий раз?..
Олександр Кармишев
15.12.2020
