Весна іде, а люди все стоять.
У світі карантин.
Сидять удома..
трупами лежать..
Сміються. Плачуть.
Хвилини дурять їх.. Роки летять.
Від лінощів утома.
Червоні, сині.. різних кольорів кімнати верещать
у хворі вуха, хвору тишу
...у кого й ні, у когось вже симптома.
Скрипіло радіо колись, тепер "ютуб" гнітує:
"Мільйон" за місяць, сьогодні тисяч сім"..
Хтось просто слухає, а хтось іще і чує.
Хіба ж даровано цю цінність всім?
Упав, розтав той березневий сніг..
Загралось сонце інтимними ролями.
Холодний вечір хворіти допоміг..
на ліжку в тьмі замарив голосами.
Чи то святі? Чи віруси шептали?
По ліжку слабе тіло хилитали.
Рвав кашель горло.. дихали легені..
чи вже не дихали? Спинились полонені?
Під лоб зіниці і завмерли очі.
І цей хлопчина вмер посеред ночі.
Його дівча до раночку кричала..
До поки від знесилення упала.. ...
Мов зупинило щось знесилену планету -
настав останній людяності раунд.
По телевізору на фоні кабінету..
Хрипів Зеленський: - "...відмінив локдаун!..."
