Життя переді мною все розкрите,
мов розгорнув свої бутони крин,
і я пройшов всі круговиди світу,
і цілував палючий звід вишин,
і прославляв усі земні примани,
як безпритульний і порочний син.
Моє життя було виразно знане
звитягами на сяючій путі,
хоч я і ніс прокляття свіжі рани.
Не раз я смерть вітав в моїм житті,
не раз я гірко плакав від тривоги, –
безгрішно чистий раб у самоті.
Хоч і печаль, хоч мучить доля строга,
там, де цвіли земні розпуста й срам,
я зло вітав і сотворив там бога, –
і сам я збудував промінний храм,
і світ створив – новий і неоглядний,
і сонце я своє йому віддам.
Христо Ясенов
Мироздание
Пред моя взор животът се разтвори
кат чашката на ведроцветен крин —
и аз пребродих всички кръгозори:
целувах свода знойноведросин
и славослових земната съблазън,
като прокуден и разблуден син.
Живота ми бе ярко отбелязан
с победите по триумфален път,
макар да бях с проклятие наказан.
И неведнъж целувах свойта смърт,
и неведнъж съм плакал от тревога —
безгрешно чист и раб на свойта плът.
Но и в скръбта на тая участ строга,
сред земното безпътие и срам
целунах злото и създадох бога —
и сам издигнах лъчезарен храм,
и мир създадох — нов и необятен —
и нему свойто слънце ще раздам.