Усім загиблим від чуми третього
тисячоліття присвячую
Час не лікує і не не гоїть рани,
задавнює хворобу зазвичай…
Хоч думати про плаху іще рано,
та знайде всяк од вічності ключа.
Свіча поблимає і все-таки погасне,
пітьма укриє весь блакитний світ.
І станеться усе те передчасно,
на переломі не найгірших літ…
Чого? Чому?! – питання точать мозок,
Кому потрібен був такий фінал?
Бездушна фраза «він почив у бозі» –
немов на злітній полосі стіна…
У світі цім нічого не вмирає,
нічого не буває просто так –
їх душі світлі там, за небокраєм,
і крає наші душі долі знак…
Та добра пам‘ять подолає вічність,
вона у дітях, внуках і ділах.
Загиблі пересилять потойбічність
і долі переборють сотні плах!
27.05.2021