НЕ ЖУРИСЯ
Не журися, що ти іще в ранішні дні
Заблукала у долі й пішла не туди,
Що зв’язалися якось вузли заскладні
Не із тим. Й не заквітли на серці сади.
Іще будуть зацвіття в майбутній весні,
Що запліднять тремтливо-солодкі плоди
У душі, що не знала чуттів, й враз чудні́
Ворожбливо зійдуть і змайнуть холоди.
Все мине, як примара з світанком у сні
І розвіються з часом й, повір, назавжди
Блуд-тягар від брехні та гріхи мовчазні.
Сплину й я і мої́ у тобі́ нещасливі сліди.
Павло Гай-Нижник17 серпня 2021 р.
