Локальна досконалість
У снах втрачає зиск.
Ти інший, ти нізвідки,
Ти з чистого листа.
Як натяки моралі
На злидні і на блиск,
Їх справжню ціну видко
Із іншого кута.
Як раптом розбереш
Сигнали сновидінь,
То змінишся, можливо
Й до стану дивака,
Бо дотик осягнеш
Прамудрих поколінь,
Ті не пророчать диво,
Так — помічі рука.
Нічого не візьмеш,
Як у машину часу,
Пропорція така
— Підеш із чим прийшов...
Лиш душу підіймеш
Й летиш у вись Пегасом,
А раптом, як важка,
То трісне в крилах шов..
Ще влада при тобі,
Чи може так здається...
Абстрактика сумлінь,
Лімітність вольова,
Де праці й боротьбі
У спину хтось сміється...
То заздрість, страх і лінь,
Що не лише слова,
Що гонять в хибний кут,
З якого не побачить
Потрібного з боків
Наземного життя.
Чи ми даремно тут,
Чи може щось і значать
Ті знаки між рядків
Твого серцебиття.
