Попроси ти лісе зозулю кувати,
Вже пусті в нас кріси, а кругом солдати.
Нас вони шукають, всюди їм бандери,
І вони чекають, що здадуть в нас нерви.
Вони скрізь і всюди, явно і таємно,
Щоб не вірить людям, щоб усе даремно,
Щоб усе забути - і славу, і волю,
Щоб народ закути і зламать нам долю.
Чом нас друже мало? Чом багато вбито?
Чи вже сил не стало й вовком треба вити?
Але ж ми живі ще, ще серця в нас б’ються,
Вражі кулі свищуть, в нас надії в’ються!
Попроси ти лісе - хай поплаче небо,
З нами наша пісня, все що зараз треба,
Ми вже всі гранати в купу склали в схроні,
Не знайде нас мати в їхньому полоні.
Передай на волю, друзям передай,
В нас славетна доля, друже ти наш гай!
В небі ми розтанем разом з ворогами,
Знов до битви станем новими полками!
04.2019
