Так холодно, так холодно коли ми згадуєм
Підвали у будівлях де життя ми рятували
І тихо, тихо в глибині душі так боляче радієм
Що котрий день живем і вже не виживали
Трагедія ще довго буде розривати, розуміння
Так щиро всі шукаємо все дивлячись у небо
Так тепло у серцях коли ляга на нас проміння
І так дивитись на вербу й калину любо-любо
Але із кожним гучним звуком знов тривожно
Та серце моє хоче ніби розірватись на куски
І знову я вслухаюсь, зачаївшись, скрупульозно
Переповняє груди страх за рідних, б’є в виски
Живі бо довго так боролись за життя всі разом
Пройшли жахіття, що хотіло в кут загнати
Безумство окупантів душу різало мов лезом
Так боляче тепер із того пекла в волю виринати
Лиш спокій, спокій лиш тепер дарує радість
І розуміння того, що всіх мужність врятувала
Життя показує нам вірність, небайдужість
Що значить буди разом, щоб орда не убивала
Тривожно, так тривожно буде нам ночами
І очі закриваючи ми будем згадувать війну
Як вороги вбивали і радісно ішли з речами
Відібрані в загиблих понесли в свою сім’ю
Палає Україна і життя людей пала, палає
Душа кричить нестерпно, боляче, щемить
Але ми сильні і тому свобода знов перемагає
І знаєм, - виграєм війну, бо волю не скорить
11.04.2022 (Яресько Я.М).
