Найпрекрасніша Ніка* в мить
коли вона вагається
прекрасна правиця владно
здійнята вгору
але тремтять крила
бо вона бачить
як самотній юнак
іде по довгій колії
від військових возів
сіра дорога на пейзажі сірих
скель і рідких кущів вересу
цей юнак скоро загине
чаша терезів його долі
стрімко падає
донизу
Ніка має велике бажання
підійти
поцілувати його в чоло
але боїться
що той, хто не пізнав
солодких любощів
пізнавши їх
втече як інші
з поля битви
Ніка вагається
й вирішує нарешті
залишитися в тім положенні
в якому її зобразив скульптор
збентежена цією миттю зворушення
вона чудово розуміє
що завтра вдосвіта
побачить цього юнака
з розтятими грудьми
з закритими очима
з терпким оболом** батьківщини
під занімілим язиком
*Ніка - богиня перемоги, уособлення звитяги. Присутня під час битв і змагань, приймає жертви після перемоги, летить над землею із звісткою про щасливе закінчення війни, звуками сурми сповіщаючи про тріумф героїв. У грецькій релігії Ніка була епітетом Афіни.
** Обол - грецька монета вартістю 1/6 драхми. В елліністичну епоху обол клали під язик померлому, щоб мав чим заплатити Харону за перевіз через Стікс у царство мертвих.
Zbigniew Herbert; Nike która się waha
Najpiękniejsza jest Nike w momencie
kiedy się waha
prawa ręka piękna jak rozkaz
opiera się o powietrze
ale skrzydła drżą
widzi bowiem
samotnego młodzieńca
idzie długą koleiną
wojennego wozu
szarą drogą w szarym krajobrazie
skał i rzadkich krzewów jałowca
ów młodzieniec niedługo zginie
właśnie szala z jego losem
gwałtownie opada
ku ziemi
Nike ma ogromną ochotę
podejść
pocałować go w czoło
ale boi się
że on który nie zaznał
słodyczy pieszczot
poznawszy ją
mógłby uciekać jak inni
w czasie tej bitwy
więc Nike waha się
i w końcu postanawia
pozostać w pozycji
której nauczyli ją rzeźbiarze
wstydząc się bardzo tej chwili wzruszenia
rozumie dobrze
że jutro o świcie
muszą znaleźć tego chłopca
z otwartą piersią
zamkniętymi oczyma
i cierpkim obolem ojczyzny
pod drętwym językiem