Моя дорога зникає в пісках
між берегами з гальки й дюнами
літній дощ ридає над моїм життям,
моє життя висковзує й втікає
наприкінці у свій початок
Мій спокій там за пологом туману
де я не буду долати
ці довгі перетини порогів
й селитися у просторі дверей
що відкриваються і закриваються
Samuel Beckett UNTITLED
My way is in the sand flowing
between the shingle and the dune
the summer rain rains on my life,
on me my life harrying fleeing
to its beginning to its end
My peace is there in the receding mist
when I may cease from treading these long shifting thresholds
and live the space of a door
that opens and shuts
je suis ce cour de sable qui glisse
entre le galet et le dune
le pluie d'etre pleur sur ma vie
sur moi ma vie qui me fuit me poursuit
et finira le jour de son commencement
cher instant je te vois
dan ce rideau de brume qui recule
ou je n'aurai plus a fouler ces long seuils mouvants
et vivrai le temps d'une porte
qui s'ouvre et se referme
