Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Бідило: Лі Бо РАЗОМ З СЯ - ДВАНАДЦЯТИМ ПІДНІМАЄМОСЯ НА ЮЕЯНСЬКУ ВЕЖУ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шевчук Ігор Степанович, 11.08.2022 - 14:17
Лі Бо є, Ся-дванадцятий якось відносно - чи є. Відлюдність - щоб позбутись нечистого. Зоя Бідило відповів на коментар Шевчук Ігор Степанович, 12.08.2022 - 09:54
Дао не знає нечистого. Людина торує особистий шлях в безсмертя своїми справами, керуючись настановами Учителів, які досягли просвітлення.
Шевчук Ігор Степанович, 11.08.2022 - 14:11
Читач зрозуміє, що відчуваємо: сум - тяжке слово, світла печаль - до Бога. "Гуси сум мій забрали у вирій з собою." "Гуси світлу печаль взяли в ирій з собою" Ду Фу приїжджав до Лі Бо в гори. Що ж, столичний... Лі Бо озоновий, проіонізований. Сум припадає до землі, - душевність... Лі Бо духовний, з іншої планети!.. Не можу наполягати. Зоя Бідило відповів на коментар Шевчук Ігор Степанович, 12.08.2022 - 10:14
Лі Бо і Ду Фу кілька років були близькими друзями,коли жили в столиці. Їх розкидало життя і вже ніхто ні до кого не приїздив.Поділяю Ваше сприйняття Лі Бо. Його сучасники не знали про інопланетян, тому називали Вигнаним сянем, тобто, безсмертним, якого прогнали з неба на землю. Хоча сян - це не безсмертний, не святий, не Дух, а інше енергетичне існування людини. Ваш рядок співзвучний тому, що відчуваю я - швидше печаль, ніж сум. Але вже прожито й написано так. |
|
|