Твої обійми,
ніжний теплий погляд,
все це стало рідним,
все це варто спогад.
Як захід сонця разом
з тобою проводжали.
Не стежачи за часом
крізь сутінки минали.
Як морок все оплутав,
вкруги усе погасло,
обіймами окутав
і рапто стало ясно.
А, може, пам'ятаєш,
як бовваніла осінь,
вкруги усе пожовкло,
дощами заросило
й довкола все промокло.
Ми полюбили осінь,
і ті холодні ночі,
мене в них зігрівали
твої спокійні очі.
Обійми призахідні,
спокусний теплий погляд,
усе це стало рідним,
усе це варто спогад.
