І не пускав сльози він повз щоки сухої,
не знайдено в нім горесті і туги тяжких літ,
він з благосклонністю дитини,
все дивиться на цей суворий світ.
Лиш погляд ясний, дещо різкий,
розкаже мудрощі пройдешнього життя,
із-під м'якої оболонки твого батька,
побачиш ти титана духа, силача.
«І тільки той, хто може бути ласкавий,
хто добрим є до ближнього свого,
хто не вдягає на себе образ страшний і лукавий,
достойний роду нашого».
Не говорив він цього, і нічого не повчав,
та в кожні русі, в кожнім слові,
поміж рядків ти все читав.
«Не бійсь втрачать, не бійся бути проти,
твоє життя одне і в ньому має бути суть,
не зазіхай на волю того, хто стоїть навпроти,
але й не віддавай свого, май власний над собою суд.
Не підіймай ти шаблю за кожне злісне слово,
тримайся осторонь від балагану, натовпу, хвали,
дружи ти з розумом, а не вчиняй лиш безголово,
можеш щось зробити? Так зроби!
Завжди, ти чуєш? Завжди тримай своє ти слово,
у боротьбі за власну ціль не відступай,
не одягай ти маску великого святого,
ти просто будь людиною, ти просто міру собі май ».
Цікавий вірш! Мудрі настанови! Життя складне і часом важко знайти порозуміння....
