Кількість окислюється... ой, оякіснюється. Химера. Рабу даровано свободу. Хтось заплатив. А може, бунт. Незрозуміло (якщо таке слово доречне), що робити в незвичних умовах. Як наліт бурі, як смерть близької людини, як філософський прорив. Раб копіюватиме свого власника. Свобода іржатиме до нього огирем, що басує десь на соковитотравних рівнинах Ненамібії, Нериму. Ексцес врізається безжально в єство бунтаря, нового, як ковток пива в стравохід кількаденно спраглого. "Як же ж діяти? — хтось спокійно цікавиться ззовні, — Але я не раб, я знаю, що таке свобода."
