Ти знаєш, осінь вже пішла.
Буденно так... Зима у вікна
до тебе крадькома, без зла
спішить заглянути. Тендітна
на перший погляд. А чи так?
Покриті інеєм повіки...
І ти радієш їй - дивак!
Вона красива... Коси-ріки
безмежно довгі, крижані
у люті лиються морози.
Вуста холодні та німі
думок торкаються.
Прогнози
сміливо робиш (та дарма)
ти на сьогодні й навіть завтра.
У шибку дивиться зима!
Не забувай - колюча ватра
її до болю схожих днів
вже не одного спопелила.
Ти прислухаєшся до слів
її німих, але несила
щось розібрати. Сніг мете...
Від вікон тихо відступила.
Ти знаєш, а вона піде,
забравши вкотре чиїсь крила...
