Чули вже це, європейці та американці?
Нам посилає росія ракети "добра"!
Ні, не вночі, коли ми ловим сни, а уранці.
В неї ж гуманність, неначе уральська гора.
Ні, не не для того ракети до нас посилає,
Щоб в Україні з'являлися жертви нові,
А лиш тому, що нам щастя без ліку бажає,
Хоче, щоб ми впокоролись, лягли їй до ніг.
Щоби забули, що ми є свобідним народом,
Що в нас історія давня і мова своя.
Їй лиш, росії, робили усе на догоду,
Бо лиш у ній світить правди і честі маяк.
Світе, ти чув це? На тебе рівнятись не треба!
Може, і так, та росія нам точно - не шлях.
Бо, де вона, там безодня, там падає Небо,
Там волю в'яжуть, неначе снопи на полях.
Скільки цьогоріч лиш лиха у нас наробила!
Скільки домів рознесла, роз'єднала сердець!
Скільки людей зґвалтувала, поранила, вбила!
Та ще й по вольтах ракетами б'є. Хай їй грець!
Діти без світла сидять, наче загнані коні.
Мерзнуть старі, без опалення часто в добі.
Ні мережі у зв'язку, ні води в водогоні.
Ну, а Росія уперто нав'язує бій.
Так. Ми тримаємось. Здатись злочинцю - не наше.
Так, ЗСУ наші - кращі із кращих - боги.
Так. Ми наповнені холодом, мороком чаші
Вип'єм до дна, щоби волі сплатити борги.
Так. Ми за наше бажання природне, глибоке -
Бути вкраїнцями з правом на власне життя
Здатні ціну заплатити - і досить високу.
Ми не здамося. В минуле - нема вороття.
Ми переможем! Відплачемо болі та муки.
Богу подякуєм. Честь ЗСУ віддамо.
Потім сплетемо до купи серця наші й руки,
Край відбудуєм і житимем краще, ніж до!
