Удвох. Скажіть, кохаєте? Невже Ви?
Тримайте руку трепетну мою.
Із Вами світом лагідно-рожевим
Іду... І злив життєвих не боюсь.
Примружилась рожева парасоля:
Закрила нас від заздрісних очей.
а дві душі, розчулені та голі,
Потік ловили… що на двох тече…
У проливні – «заговорила» зала,
( Краплини, кажуть, зараз вже не ті…)
Вони у дощ про головне сказали:
Є ти і я… і сила почуттів.
Хлистало… Весняніло від розмаю.
Бурхливо. Ствердно, наче перший грім.
Удвох. Невже Ви? Так, я Вас кохаю.
Веселка розливалася вгорі…
/ Картина Ніни Шаркаді «Двоє під парасолькою»/