Упав останній лист календаря.
І кроків їх іще недавні звуки
Померкли у самотності згоря,
Заплутавшись у закутках розлуки.
Ота, зима зморозила серця:
Її не зрозумів, вона змовчала…
Гудки злітали з телефону без кінця
Не піднімала, хоч душа кричала.
Здавалося весна додасть тепла
Зігріються серця, почнеться все з початку
Обійме щастям лагідна пора
І заново вкладуть в кохання кладку.
Та знову сіра ніч. Дні в мряку затягло
В серцях їх видно крига не відтала
А вона стати могла б долею його
На жаль, не зрозумів: про що мовчала.
Не я в її думках – у голові спливало,
У нього друга, я йому байдужа
І серця два в самотності страждало --
Закохані й незрозумілі душі.
А час біжить, його не повернуть.
Й самотність крає серце одиноке.
Він гордий й не розверне свою путь.
Та й вона горда і не пише поки.
Хто винен, хто правий - не розібрати.
Мовчать обоє, й душу точить рана.
Живуть Один..Одна… А варто б лиш сказати:
Мені потрібний, милий ти,
потрібна й ти мені, кохана.
Обпалені розлукою цурались:
Між ними пролягла мовчань стіна
Лише серця відлунням відзивались
Мені потрібний милий ти,
потрібна й ти мені, кохана.