Знаю календарну дату,
хоч прикрив її собою кінь
з блиском каштану жовтня.
Не знаю,чому дивишся мені ввічі
глибокими очима дзеркалами,
з вуздечком долею накинутої на тин
з верби вічності,що вдивляється
у глиб ночі водяної гладі Неба.
Сумний день,виміряв міжсезоння туману,
портали незвіданного смутку
і густоти розчарувань
старечих дозрілих мрій.
Дрібними кроками калошочасів
наміряно веслами віків
любові і ненависті,
труйної дуальності хаосу,що
рве мізки часоплинність де після
кінного скачу по шахматному полю
джекпоту,чи повного фіаско долі
оповитою павутинням мокрих днів парадигми.
Не знаю дат,що під падолистом відчутів
чорного мороку сірого Друїда,
блукають скелями вічного дихання
каменю блиску сонця і заблудшої
інтуїціі тіла Всесвіту поіменно.