Вони такі ж земляни, як і інші.
Ну, може, трішки більше в них терпінь.
Гартують дух! Читають! Пишуть вірші,
Вивчають слова, істини глибінь.
Збираються в гурти для спілкування.
До справ нових заводять двигуни.
До конкурсу якогось чи змагання
Є інтерес, і чималий, у них.
Дистанції долають, в шахи грають,
Кидають в кільця з сітями м’ячі.
Малюють квіти і пісні співають.
Передають для воїв калачі.
Хтось на візку з них, милиці хтось має
Чи апарат у вусі. Різне є!
Війна, що йде, свої плоди збирає:
Мітить тіла людей, їх душі б'є.
Долають біль, свідомі - жити треба,
Вести до мрій крізь бурі кораблі.
Вони не просять жалості до себе.
Служити хочуть вічності й землі.
Їм, владо, лиш таку можливість дай!
І ти, народе, їх не забувай,
Світла долий, як їхнє гасне бра.
Шлях їм склади з любові та добра.
