Крізь сон чути звуки ласкаві на дотик
І власне сопіння з світанком сплелись.
Нічний відпочинок - щоденний наркотик,
Пір’їнки з подушки в волосся вплелись.
Блаженство відчутне і тілом і духом,
В думках ледь згадаєш заплутані сни.
Встаєш із перини набитої пухом…
І так кожен день від весни до зими.
А далі буденність розбудить примхлива,
Щоденні думки мрії всі рознесуть.
Спина заболить і робота жахлива,
Мов коні шалені кудись понесуть.
І так цілий день, мов не знаючи втоми,
Спішиш у сьогодні, щоб в взавтра прийти.
Загнаний під вечір, аж зводять судоми
І мрія одна, щоб до ліжка дійти.
Перина втягнула знесилене тіло
І ніч ніби хвилями сон навіва.
Позаду лишилося все що боліло.
Шкода , колискову ніхто не співа.
21.09.23р. Олександр Степан.
