Якось вовк біг лісом, бачить – біля сосни, на пеньку, заєць сидить. «Ну, - думає собі, - зараз поснідаю малим вуханем, бо в животі кишки вже близько години грають марш». Підскочив сіроманець до зайця, схопив його за вуха.
- Ой-ой-ой! – заверещав косоокий. – Що це ви, пане вовче, надумали?
- Як що? З’їсти тебе хочу. Голодний я.
- Не спішіть, шановний, щось вам скажу. Що таке голод, розумію. Голодував і не раз раніше. А тепер ні. Гляньте у мій кошик. Скільки там морквин?
- Три. Вкрав із людського городу?
- Чому відразу вкрав? Попросив одну морквину, люди дали.
- А звідки ще дві взялися?
- Так про це, власне, я вам і хочу розповісти. Сядьте на пеньок, будь ласка, й розслабтеся.
- Сяду. Але тебе триматиму за вуха.
- Гаразд.
Сів вовк. Заєць витягнув камінь, що лежав у кошику під морквинами, й показав його сіроманцю.
- Ось це, пане вовче, чарівний камінь.
- Дай його мені.
- Дам, того й витягнув. Але спершу потрібно навчитися правильно говорити слова, які промовляють, беручи камінь в руки.
- А як навчусь, то що буде?
- Тоді з однієї живності, яку б у руках не тримав, зробиться три.
- Швидше говори вже ті слова, бо їсти дуже хочеться.
- Слухайте й запам’ятовуйте, шановний вовче: «З одного́ зробися три – трантантило трантанти!» А тепер заплющіть очі, так краще запам’ятовується, і повторіть ці слова за мною.
Як тільки вовк зажмурив очі та промовив першу частину речення, заєць вдарив йому «чарівним» каменем по голові. Сіроманець відчув сильний біль, розплющив очі й побачив, що перед ним дійсно стоїть не один, а три зайці. Та вже за мить всі три чогось розвернулись і почали втікати. Хотів вовк кинутись за ними навздогін, та не міг і кроку ступити, ноги стали, мов ватяні. А як сіроманець прийшов до нормального стану, від зайців і слід простив. Так і не зрозумів вовчисько, що заєць його обдурив, тож сам до себе промовив:
- От дурна моя голова! Зайці втекли, бо я речення до кінця не домовив. Як там далі слід було казати?
Думав він, думав, та так і не згадав.
- Охо -хо -хо! - застогнав, - мав би смачненької їжі на три доби, а через пам'ять, яку не розвинув, бо не хотів у школі вчитися, втратив і те, що вже тримав у лапах.
А ви як думаєте, чому вовк залишився без їжі?
ID:
996697
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.10.2023 22:50:40
© дата внесення змiн: 15.11.2023 14:21:18
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
Помилку виправила. 
